МАКАРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ (23.11.1991 – 14.01.2025)
Лейтенант Олександр Макаренко народився та виріс у Носівці. Навчався в Носівській школі № 3. Після здобуття загальної середньої освіти, навчався в Агротехнічному інституті м. Ніжин.
За спеціальністю не працював, організував власний бізнес. Разом із дружиною Олею молода родина проживала в Києві, будувала плани на спільне, довге і щасливе життя у любові, злагоді, з оселею, наповненою дитячим щебетом…
Все перекреслила війна. А тепер ще й пошматувала долі й серця молодої дружини, батьків, бо як навчитися жити з думкою, що його вже немає.
Він був особливим у всьому: доброті, людяності, надійності. Був справжній другом, щирим у відносинах. Неймовірно талановито грав на гітарі… Так важко писати слово був…
Олександра мобілізували у березні 2024 року. З дружиною був щодня на зв’язку. Завжди спокійний, стриманий, він заспокоював і щоразу давав надію своїм найдорожчим, що з ним точно нічого не станеться. На жаль…
Будучи командиром групи зв’язку та кібербезпеки штабу батальйону безпілотних систем військової частини, він завжди беріг своїх побратимів. Того фатального дня він теж пішов сам… Назавжди.
Виконуючи завдання, пов’язане із захистом Вітчизни, відстоюючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, виявивши мужність та стійкість загинув на Курському напрямку.
У загиблого залишились батьки: Ніна Федорівна та Володимир Миколайович, дружина Ольга, сестра Алла.
Поховано Героя 22.01.2025 року на кладовищі по вулиці Полівка у Носівці.
