СОЛОВЕЙ МИКОЛА ВІКТОРОВИЧ (07.11.1997 – 23.01.2024)
Солдат Микола Соловей зростав у Носівці. Навчався у Носівській школі №1, здобував професію у Київському технікумі туризму, економіки та права. Працював на АЗС.
Юнак мав надзвичайно щире серце, добру вдачу. Душа компанії, завжди оптиміст, завжди закоханий у життя і людей. Він любив природу, ліс, мав надійного друга-пса. Алтай, певно, відчуваючи біль втрати, й сам захворів.
Дружина й мама згадували події наче з колишнього життя, яке, на жаль, вже ніколи не повернеться.
Яким він почувався щасливим, коли зустрів своє кохання, коли народилася їхня молода сім’я. Так символічно, у День закоханих Микола й Анастасія поєднали свої долі. Це було в 2023 році. Так вірили, що назавжди, але війна їх розлучила назавжди. Якими щасливими були, коли на світ з’явилася донечка Мілана. Вона стала всесвітом для молодих батьків. А ще, він точно знав, що тепер він захищає не лише своїх батьків, родину, рідну землю, а й найголовніший скарб свого життя – донечку.
Микола був мобілізований у квітні 2023 року. Був зв’язківцем. Після проходження навчання служив у І танковій бригаді, виконував завдання на Запорізькому, а потім Донецькому напрямках.
Виходив на зв’язок постійно, бо зв’язківець, завжди веселий, підтримував і розвіював будь-які хвилювання. Все мало бути добре.
На жаль…22 січня 2024 року, на зв’язок не вийшов. А вже наступного дня рідним повідомили, що Микола зник безвісти. Довгі дні й місяці чекання, невідомості й болю рідних. А ще – незламної надії.
Вона розбилася 14 лютого 2025 року, за два роки, в день весілля, коли надійшло повідомлення про результати експертизи.
Тіло загиблого Героя повернули через обмін тілами, який був проведений у жовтні 2024 року.
У загиблого залишились батьки Світлана Григорівна та Віктор Олексійович, дружина Анастасія, донечка Мілана.
Поховано воїна 03.03.2025 року на кладовищі по вул. Княгині Ольги у Носівці.
