ТКАЧ АНДРІЙ СЕРГІЙОВИЧ (02.01.2001 – 19.02.2023)
Солдат Андрій Ткач народився в селі Народичі на Житомирщині.
Закінчив школу, здобув спеціальність електрозварювальника в професійному ліцеї і пройшов строкову службу в Національній Гвардії України. В юнака попереду було ціле життя, яке, без сумніву, він би прожив гідно, оскільки був надзвичайно добрим, людяним, відповідальним, мав серйозні плани, адже він став надійною підтримкою та опорою в родині для мами та меншого брата після смерті тата.
Все перекреслила проклята війна. Їхнє село межує півтора десятками кілометрів із білоруссю. З перших днів повномасштабного вторгнення рашисти сунулися ордою.
Відсиджуватися він не зміг. І вже в березні 2022 року пішов добровольцем у Нацгвардію, ставши на захист рідної землі.
Спочатку ворожі снаряди летіли на околиці Народичів. А вже зовсім скоро були і в городах, і в хатах. Оселя родини Ткачів також серйозно постраждала. І Андрій, разом із родиною, приймає рішення про евакуацію та придбання житла.
За допомогою знайомих їхній вибір зупинився на селі Володькова Дівиця. Тут Андрій придбав будинок для мами і брата, а сам продовжував службу. Ще на початку цього року він був у відпустці у Володьковій Дівиці. Тут йому дуже подобалось.
А вже 19 лютого 2023 року він загинув. Загинув як герой, у бою за рідну Україну.
Із честю виконуючи свій військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі, внаслідок штурмових дій ворога, виборював державний суверенітет та територіальну цілісність України.
Андрій Ткач був у військах оборони стрільцем-снайпером 2 штурмового відділення, штурмової роти, штурмового батальйону.
У Героя залишилася мама Інна Вікторівна, брат Максим.
Поховано захисника Андрія Ткача у селі Володькова Дівиця на кладовищі по вул. Освіти.
