ПРОХА ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ (26.02.1999 – 02.07.2024)
Солдат Ігор Проха народився у селі Володьковій Дівиці. Навчався у місцевій школі. Професійну освіту здобував у місті Ніжині. Отримавши фах газозварювальника, працював на одному з підприємств районного центру.
Як і кожна молода людина, жив, будував плани, мріяв, радів, був підтримкою для найрідніших.
Неможливо змиритися і пробачити таку втрату.
Він у своєму юному житті ще нічого не встиг. Бо найбільшою у його житті була любов до України.
Війна почалася за два дні до його 22-річчя. І якби не проблеми із здоров'ям, він став би на захист країни вже у той лютневих день. Довелося трохи підлікуватись, щоб вже за кілька місяців долучитися до лав Збройних Сил України й нищити ворога.
Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, він до останнього виборював мир і незалежність рідної країни. В одному із бойових зіткнень отримав тяжке поранення. Солдат був доставлений у лікарню ім.Мечникова в Дніпрі. Лікарі боролися, як могли. Але дива, на жаль, не сталося.
Ігорю не судилося перемогти тяжке поранення, не вистачило сил воїну, який два роки боронив рідну землю.
2 липня 2024 року його юне й сповнене любов'ю до України серце, зупинилося.
Для Ігоря Прохи війна скінчилася...
У Героя залишилася мама Надія Григорівна та батько Володимир Григорович, брат Олександр.
Поховано Ігоря на кладовищі по вул. Освіти в рідному селі.
