ПОНОМАРЕНКО МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ (19.12.1973 – 10.05.2024)
Молодший сержант Микола Пономаренко народився в с. Велика Мотовилівка, на Київщині. За кілька років родина переїхала до Носівки. Микола тут закінчив Носівську школу № 1. Мама ставила на ноги своїх дітей сама. Тому Микола швидко подорослішав і пішов працювати. Створив власну родину, разом із дружиною виховували двох синів. Будували власне життя, мали багато планів і сподівань. Все це в одну мить перекреслила страшна дата в календарі: 24 лютого 2022 року.
Цього дня Микола був на роботі. Він працював слюсарем-ремонтником рухомого складу Укрзалізниці. А вже наступного дня стояв біля військомату. Того дня його не забрали. Бракувало зброї на всіх бажаючих. Але він щодня здійснював патрулювання та ніс службу в теробороні, прагнув бути корисним рідному місту в найважчий час. Вже 8 березня Микола Пономаренко разом із побратимами в складі Збройних Сил України їхав на оборону Чернігова. Потім був Бахмут, інші пекельні місця, де стояли наші воїни-титани. Микола був серед них. Він виконував обов’язки командира відділення ІІ кулеметного взводу ІІ стрілецької роти. Його всі поважали, оскільки ніколи не схибив, завжди був попереду. Його син Анатолій також нині боронить Україну.
Війна для Миколи скінчилася. Він назавжди став воїном Небесного війська…
На те завдання, яке стало останнім для нашого земляка, на Луганщині, він не мав іти. Щойно повернувся з лікування. Але розуміючи відповідальність за кожного солдата, він пішов у вічність…
Залишаючись вірним військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок із захисту України, її свободи й незалежності, Микола Пономаренко загинув, внаслідок ворожої атаки біля населеного пункту Невське, Луганської області. Сталося це 10 травня 2024 року.
У загиблого Героя залишилася дружина Тетяна Вікторівна та сини Анатолій і Микола.
Вічний спочинок загиблий Герой знайшов на кладовищі по вул. Троїцька у Носівці.
