ЗІБНИЦЬКИЙ МАКСИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (25.08.1989 – 22.10.2023)
Солдат Максим Зібницький народився та зростав у Носівці, на цукрозаводській околиці. Навчався у другій міській школі, далі здобував середню спеціальну освіту будівельного спрямування у столиці. Власне, весь час працював на будівництві у Києві. Мав багато друзів, був душею компанії, майстерно грав на гітарі. Дуже любив та поважав батьків, був близьким другом для свого старшого брата. Але все перекреслила війна.
Максима мобілізували у травні 2023 року. Проходив навчання, а далі став старшим механіком – водієм гірсько-штурмового відділення славнозвісної бригади «Едельвейс».
Часто на зв’язок виходити не вдавалось. Однак кожного разу, коли мав найменшу можливість, Максим телефонував мамі.
Так було й 20 жовтня 2023 року. Це був останній дзвінок. Він повідомив, що на кілька днів йде на завдання. Для Максима воно виявилося останнім…
За два дні він загинув...
Залишаючись відданим військовій присязі на вірність українському народові, відстоюючи незалежність, територіальну цілісність та державний суверенітет України, під час виконання бойового завдання Максим Зібницький загинув 22 жовтня 2023 року внаслідок обстрілу ворогом із великокаліберного кулемета позицій наших захисників в районі населеного пункту Берестове, Бахмутського району, Донецької області.
У загиблого залишилася батьки Лідія Іллівна та Олександр Дмитрович.
Максим Зібницький загинув як Герой, його життєвий подвиг житиме у пам'яті земляків.
Поховано Героя на кладовищі по вул. Кармелюка цукрозаводського мікрорайону міста Носівки.
