ДУБРОВА ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (02.04.1975 – 24.07.2022)
Молодший сержант Віталій Дуброва народився та виріс у Носівці, в родині, де батьки народили та виховували трьох синів: Миколу, Віталія та Євгена.
Навчався у міській першій школі. Після її закінчення працював на цукровому заводі, ковалем на ДВРЗ. Потім здобував вищу освіту в столичному Інституті залізничного транспорту.
Працював водієм, проживав у Києві разом із родиною. У Віталія є дружина та двоє синів.
Коли російський агресор навалою пішов 24 лютого 2022 року, Віталій прийняв чоловіче рішення: родину вивіз за кордон, а сам, 01 березня добровольцем пішов захищати Україну.
Вже 20 березня до нього в навчальний центр приєднався і менший брат Євген. Вони разом пройшли навчання, отримали направлення в одну частину, у 5 штурмовий полк, першого батальйону, третього взводу.
Обидва стали командирами відділень, Віталій – першого, Євген – другого. Спочатку були полігони, навчання, а в липні 2022 року – пекельний схід.
24 липня 2022 року молодший на шість років брат Євген пам’ятає посекундно. Їхні відділення отримали завдання і пішли його виконувати. Кожне відділення мало свою позицію, тому настрій був у всіх лише на успішне виконання.
На той час велися запеклі бої в районі Вуглегірської ТЕС. У якийсь момент ворог прорвав лінію оборони і зв’язок між братами втратився. Лише після евакуації Євген дізнався, що його брат Віталій вважається безвісти зниклим. Він намагався проганяти погані думки, переконуючи і даючи останню надію мамі, родині і власне собі, що брат живий, можливо, полон, а це – шанс.
Як воїн і людина, що була в той час і бачила, що відбувалося насправді, він розумів – без варіантів. На жаль…
Віталій таки потрапив у полон. Вже мертвим. І його обміняли під час обміну тілами 02 лютого 2023 року. Ідентифікацію тіла загиблого земляка зробили лише більше як через рік.
У Віталія залишилася мама Марія Володимирівна, дружина Анна, сини Владислав та Станіслав.
Поховано Віталія Дуброву на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).
