ГАВРИЛКО СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ (19.06.1997 – 20.10.2023)
Солдат Сергій Гаврилко народився і зростав у Носівці. Навчався у міській першій школі. Деякий час родина проживала в Обухові. Там він і здобув фах автомеханіка. Працював за спеціальністю, адже це було його покликанням. Він у своїй справі був справжнім професіоналом.
Старший брат Сергія, Євгеній, із перших днів повномасштабного вторгнення боронить рідну землю, звільняв Чернігів, далі його підрозділ виконує завдання на сході України. Там, де завжди пекло. Спілкуючись з братом, Сергій розумів, що хлопцям треба підмога. На те безліч причин: і втома, і виснаження, численні втрати і поранення. Тому рішення було прийняте однозначно й безповоротно: якщо не я, то хто. Бо він такий був – рішучий, відвертий, запальний і щирий, безвідмовний і веселий. Безмежно закоханий у життя. Разом із тим Сергій був справжнім чоловіком, здатним на вчинки.
Сергій міг би й далі жити, працювати, бути підтримкою для мами, родини брата, будувати плани на життя з коханою дівчиною… Але він вирішив інакше. І в липні став до лав ЗСУ. За короткий час він встиг опанувати військову справу, був надійним побратимом, вмілим воїном, захисником.
Сергій служив старшим стрільцем – оператором 3 механізованого відділення механізованого батальйону військової частини.
Залишаючись вірним присязі, даній українському народові, він до останнього виборював незалежність та територіальну цілісність нашої держави. Нажаль, під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу ворога, в результаті вибухової травми, Сергій Гаврилко загинув. Сталося це 20 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Орлянка, Куп’янського району, Харківської області.
У загиблого залишилася мама, Ольга Володимирівна, брат Євгеній.
Сергій став ще одним захисником Небесного війська.
Вічна і світла йому пам’ять!
Сергія Гаврилка поховано на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).
