БАКОЦЬКИЙ ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ (04.11.1974 – 24.06.2024)
Солдат Василь Бакоцький народився в Носівці, на цукрозаводській околиці. Навчався та закінчив другу міську школу. Професію ветеринара здобував у Козельці. Проходив строкову службу, якийсь час працював за фахом, а згодом, пов’язав свою професійну долю із залізницею.
У перший день повномасштабного вторгнення, Василь, прийшов до ТЦК, готовий стати на захист України. Перший місяць був у місцевій теробороні, а вже у квітні, вдягнувши однострій, разом з побратимами відбув до навчального центру.
Вже за кілька місяців Василь боронив Україну в одній із найгарячіших точок.
Був удостоєний почесної нагороди Міністерства оборони України: нагрудним знаком «За зразкову службу» – відзнака, якою нагороджують військовослужбовців Збройних Сил України за бездоганну службу, високу бойову готовність, професіоналізм та відданість присязі. Саме таким і був Василь.
Пройшов пекло Бахмута, Лимана, мав кілька поранень, численні контузії.
У Василя є дружина й син-підліток, які не бачили його по пів року, дев’ять місяців, радіючи не частим його дзвінкам. Лише в короткочасних відпустках він бував з ними фізично, але думками завжди з побратимами.
Він був воїном, який щиро вірив у Перемогу, робив для цього все.
18 червня 2024 року дружина востаннє чула голос чоловіка. Він повідомив, що йдуть на позицію на 8 днів.
За кілька днів їй повідомили, що він зник безвісти. Майже два роки віри і надії, що давала сили жити. Майже два роки очікування. Мама Василя, Марія Митрофанівна, так і не дочекалася сина, померла…
Результати ДНК стали моментом істини для рідних і можливістю гідно похоронити дорогу їм людину. Експертиза підтвердила, що солдат Василь Бакоцький, загинув у результаті штурмових дій ворога в районі населеного пункту Макіївка, Сватівського району, на Луганщині 24 червня 2024 року.
Поховано Василя Бакоцького 04.03.2026 року в рідній Носівці на кладовищі по вулиці Центральній.
